Голубі озера

Влаштував собі одноденний грибний тріп. Ні, не такий, як ви подумали, а просто поєднав автомобільну поїздку вихідного дня по теренах України зі збиранням грибів. Спочатку хотілося просто пошукати грибів, але погода стояла така, ймовірність успіху була досить низькою, тому, щоб не повертатися додому розчарованим, вирішив їхати до Блакитних озер, що на Чернігівщині (їх ми точно знайдемо). А заодно і понишпорити по лісі, раптом там щось є…

Гриби лисички біля села Грибна Рудня

Перша зупинка в дорозі – в околицях села з промовистою назвою Грибна Рудня. Всупереч песимістичним очікуванням, там зараз є лисички, і багато. Правда, це якщо рахувати на штуки, а не на відра – все ж, зустрічається більше дрібних грибів, ніж великих. Зрідка трапляються й грибники. Ми не соромимося вступати в розмови з ними, завжди є шанс дізнатися щось корисне. Як сказала, між іншим, одна жінка, поруч є озеро, куди краще, ніж Голубі озера. І проїхати просто – треба рухатися “по самой торной дарогє”.

Торная дарога

Торная дорога

Не вперше чую кумедний українсько-білоруський суржик, але поняття “торная дарога” для мене було зовсім новим. Перепитав пару раз, що мається на увазі, і зрозумів, що це ось така накатана автомобільна грунтовка (українською мовою – битий шлях). До озера Підкова треба їхати “по самай торнай дарогє”. Ныколи не любив такі пояснення маршруту, але маємо те, що маємо. Їду шляхом, лаюся: “Торная, млять, дарога! Самая торная, твою мать!” Зупиняю аварійкою зустрічні машини, уточнюю у водіїв, чи правильно їдемо. Один “вбив” своєю відповіддю. “Так, правильно, ось туди”, – каже. Потім, як ніби чув мої роздратовані обурення, розпливається єхидною усмішкою і повільно вимовляє: “так, так, по саааамой тоооорнай дарооогєєє…”. Мене аж злегка пересмикнуло, як від трилера якогось.

«Самая торная дорога» привела в таке місце.

Біля озера Підкова

Мабуть, ми дісталися-таки до загубленого в нетрях Чернігівщини лісового озера Підкова.

Озеро Підкова

Озеро Підкова

Озеро Підкова, дійсно, має підковоподібну форму. Воно утворилося на місці кар’єру, в якому добували пісок. Глибина подекуди сягає 20 метрів (зі слів когось із відпочивальників).

Береги – піщані, в основному – круті. Відпочиваючих несподівано багато. Практично по всьсому крую озера – чорно від машин і наметів. І це зрозуміло – спека, неділя.

Озеро Підкова

Гриби в околицях теж є. Все ті ж лисички, а також дубовий білий. “Та, фігня, дубовий білий – гриб третього сорту. Треба чекати соснових, ось це – вєщь!” – ось таке несподіване одкровення повідав місцевий житель з кошиком лисичок.

Білий гриб

Вдосталь понагинавшись за грибами, знову “по самай торнай дарогє” повернулися до асфальту у Грибний Рудні і поїхали до кінцевого пункту призначення сьогоднішнього тріпу – Голубих озер. З ними було простіше, асфальт веде буквально до берега.

Голубі озера

Голубі озера - берег

Ось де відпочивають всі ті люди, котрі не поїхали в окупований Крим.

Голубі озера - вхід

На Голубих озерах є відносно цивілізована територія з будиночками, кафешками, водними гірками і прокатом катамаранів.

Голубі озера

А решта берега, як і біля озера Підкова, вся забита машинами “дикунів”.

Машини відпочивальників

Ми перекусили, об’їхали озеро по периметру і вирушили додому. Ось так от цікаво і вдало провели цей день.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *